У міжнародному праві для врегулювання цієї колізії є принцип Автономії волі.
Гальмо українського розвитку?
Нізащо не здогадаєтесь.
Стаття 19 Конституції України.
"Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України."
На доведення - ліричний відступ.
Колись, за азіровських часів, зайнявся я груповими взаємозаліками бюджетної заборгованості на платежі в бюджет. Це коли хтось платить певний податок, і натомість отримає на ту саму суму заборгованість перед собою бюджетних замовників чи покупців. Це така була "стабільність" в 2013 році.
Ідея полягала в тому, що коли комусь бюджет винен багато, на порядок більше якихось там податків, можна спробувати платити податки не тільки за себе, а й за всіх охочих, в обмін на їх товари, роботи чи послуги. А оскільки казначейська служба гасила борги бюджета тільки тому, хто заплатив податок, вихід був у тому, щоб у рядку підстави податкового платежу вписувати чужий код ЄДРПОУ.
Перевірив - спрацювало. Договірне та бухгалтерське оформлення не викликало проблем і не порушувало ніякого закону - крім ЄСВ, з яким відтак просто не зв'язувались.
Та багато хто з контрагентів, у відповідь на пропозицію питав: А так можна? А на каком основанії? А докажі! А покажі бумажку.
Ну не розуміють люди принципу "все, що не заборонено, все дозволено". Та все ж потреба в розширенні клієнської бази і навіть можливість відірватись від реального сектору і зробити залік окремим видом бізнесу, вимагала спробувати взяти "бумажку". Тому на міську, обласну і державну податкові пішли запити. "Прошу письмово роз'яснити, чи порушує... і якщо так, то який саме"
А відповіді немає... Ні від кого. Телефоную. А мені: стаття 19 конституції. Ми повинні діяти в межах і в спосіб. Зазначеного Вами способу в законі не прописано, тому ми не можемо дати Вам відповідь. Я: то ви повинні. А я хочу від вас довідку не про ваші повинності, а про те, чи порушую я щось, якщо діятиму так, як мені хочеться - бо раптом я якусь заборону не розгледів?
Вони: ні, ми не можемо вам дозволяти чи спонукати, чи допомагати робити те, що нам самим робити не приписано.
Саме тоді я це і зрозумів. Ця стаття конституції, задумана кимось як захист від дурня з ініціативою, від диктатора чи крадія, насправді і набагато успішніше захищає державу і місцеве самоврядування від нових ідей, творчих задумів, навіть від реагування на виклики.
Не передбачено - і хоч трава не рости.
Тому, якщо ви хочете від чиновника чогось суспільно-корисного, нізащо не вимагайте і не пропонуйте загальними фразами. Не залишайте можливості для подвійного тлумачення. І не залишайте йому поля для власної творчості чи креативу - не оцінить. Бо креативу немає серед передбачених Конституцією і законами способів. Тому на креатив чиновник здатен лише заради власного інтересу, частіше за все матеріального.
Робіть за нього все самі. Залишайте йому лише підпис після слова "затверджую", або слова "на розгляд виноситься питання порядку денного номер..."
Не обурюйтесь, що ви на те його податками утримуєте, щоб він робив вам красиво. Бо для нього совєцька фраза "ініциатіва наказуєма" - не метафора.
А заразом - живіть тепер із тим, що прості рішення існують.
Це норма демократії і певний захист від беззаконня. Люди можуть все що не заборонено, влада все, що дозволено.
Комментариев нет:
Отправить комментарий