Наприкінці минулого року Верховний Суд розглянув цікаву справу щодо стягнення іноземним громадянином значної суми коштів з громадянки України у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Верховний Суд скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд. Тоді я вирішив викласти окрему думку з мотивами, яких, на мій погляд, у постанові бракувало.
Цю справу юристи у соцмережах уже починали обговорювати. Пропоную продовжити після ознайомлення з текстом окремої думки.
Фабула справи
Позивач — громадянин Сполученого Королівства — у 2019–2020 роках зрообив 39 переказів коштів відповідачці (громадянці України) на загальну суму 84 156,60 фунтів стерлінгів. За твердженням позивача, сторони домовилися, що ці кошти будуть використані:
- для відкриття в Києві салону краси з поділом прибутку навпіл;
- для придбання квартири в Києві на ім’я позивача.
У призначенні платежів позивачя зазначав слово “GIFT”, що, за його твердженням, було необхжіно для спрощення банківського фінансового моніторингу.
Відповідачка:
- отримала кошти;
- зареєструвалась як ФОП;
- відкрила салон краси, але згодом обладнання та право оренди продала;
- квартиру придбала, оформивши на своє ім'я;
- кошти позивачеві не повернула.
Суд першої інстанції визнав, що кошти були подарунком; зважив на внутрішню волю позивача, зафіксовану в призначенні платежів; відмовив у позові, вказавши на відсутність доказів договору доручення.
Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та виснував, що навіть якщо кошти кваліфікувати як дарування, то договір дарування валютних цінностей у такому розмірі потребує письмової форми та нотаріального посвідчення; такої форми сторони не дотримали, тому правочин нікчемний; стягнув із відповідачки всю суму як безпідставно набуті кошти.
Верховний Суд скасував рішення обох інстанцій і передав справу на новий розгляд. Ключовий мотив: суди не врахували наявність у спорі іноземного елемента, не з’ясували, чи обрали сторони застосовне право (українське чи англійське), передчасно застосували норми ЦК України.
Суть окремої думки
Суди справді неналежно застосували Закон "Про міжнародне приватне право", але скасування постанови апеляційного суду було надмірним (цей суд фактично визначив характер правовідносин і застосував право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином за місцем прийняття коштів); відсутність прямого посилання на вказаний Закон не нівелювало правильність результату вирішення спору; відповідачка не стверджувала про вибір англійського права).
З огляду на складність питання про право, яке застосовне до спірних правовідносин, слід було у мотивувальній частині постанови детальніше пояснити суду першої інстанції необхідні дії щодо застосування норм права для вирішення цього спору.
Незалежно від того, яке право (українське чи англійське) обере суд, жодна з можливих кваліфікацій не легалізує притримання коштів відповідачкою.
Варіант 1 — дарування (українське право)
Дарування валютних цінностей у такому розмірі за правом України потребує нотаріального посвідчення; його відсутність зумовлює нікчемність договору та повернення коштів у порядку реституції.
"9. За англійським правом умовами дарування коштів є:
(1) намір їх саме подарувати (intention to make a gift), причому не в майбутньому та не під умовою. Такий намір може випливати з домовленості сторін, яку засвідчує, зокрема їхня попередня переписка. Тільки вказівки у призначенні банківського переказу слова «Подарунок» недостатньо для підтвердження наміру передати кошти саме у дар за наявності іншої сукупності доказів (переписок), які засвідчують наявність іншого наміру (як-от розпочати ведення бізнесу та придбати майно в Україні);
(2) передання (delivery, transfer) коштів, зокрема банківським переказом (обіцянка їх переказати чи підписання чеку не є даруванням);
(3) прийняття коштів як дару (acceptance), що передбачає відсутність доказів відмови від них (вигода від подарунку).
Відсутність хоча б одного з елементів, починаючи з наміру дарувальника, означає відсутність дарування за англійським правом. За такої відсутності дарувальник має право на повернення всіх коштів".
Варіант 2 — представницькі відносини (англійське право)
Навіть без письмового договору могли виникнути "agency relationship"; відповідачка набула фідуціарні обов’язки; їх порушення (привласнення коштів, оформлення квартири на себе) тягне обов’язок повернення коштів. Несправедливе збагачення (unjust enrichment) агента доводиться через встановлення того, що він отримав і зберіг кошти чи витратив їх на потреби, відмінні від потреб принципала (збагатився), це відбулося за рахунок принципала, підстави для такого збагачення агента немає (не було), збереження збагачення є несправедливим щодо принципала.
"12. За описом позивача виглядає так, що згідно з намірами сторін, як вони оцінюються за англійським правом, спірні відносини є «agency relationship». З такими відносинами тісно пов’язане саме англійське право. У них принципал (principal) надає повноваження, а агент (agent) має діяти від імені або в інтересах принципала з наслідками безпосередньо для останнього. Агент автоматично набуває фідуціарні обов’язки: (1) діяти лише в інтересах принципала (duty of loyalty), зокрема не приховувати від принципала інформацію; (2) не привласнювати майно, зокрема кошти, не використовувати їх на власні потреби без відома та без дозволу принципала (duty not to make secret profit); (3) діяти в найкращих інтересах принципала, тобто вчиняти дії, які максимально відповідають інтересам останнього, не ухилятися від дій, що могли би принести користь принципалу (duty to act in the best interests of principal).
13. Означені представницькі відносини можуть виникати без письмового договору чи довіреності, а внаслідок фактичної поведінки сторін (agency relationship by conduct, implied agency), з якої об’єктивно можна встановити: (а) надання повноважень принципалом (зокрема передання грошей та інструкцій щодо їхнього використання, схвалення вже вчинених агентом дій); (б) прийняття повноважень агентом (отримання коштів, виконання інструкцій, зокрема реєстрація підприємця, придбання обладнання та квартири, подальше звітування, у тому числі щодо відсутності прибутку для розподілу, тощо); (в) його дію в інтересах принципала. Тоді слід би було відповісти на питання «об’єктивного тесту»: чи могла б розумна особа, з огляду на поведінку сторін зробити висновок про те, що одна особа уповноважила іншу діяти в інтересах першої? Якщо відповідь «так», то не мають значення ні відсутність письмового договору, ні зміст заперечень агента.
14. Принципал у таких неоформлених договором представницьких відносинах не може примусити агента діяти, але коли той фактично почав виконувати доручення (наприклад, почав використовувати отримані кошти на придбання майна, про що була домовленість із принципалом), то стає пов’язаним усіма фідуціарними обов’язками та несе відповідальність за їхнє порушення та завдання збитків.
15. Вказане суттєво відрізняє підхід англійського права до визначення наявності представницьких відносин порівняно з правом України, за яким зазначені відносини найбільш подібні до відносин представництва та договору доручення, форма якого може мати значення, а повноваження можна підтвердити у документі (зокрема, в довіреності).
16. Дії агента, що суперечать його фідуціарним обов’язкам, є неправомірними. Порушення будь-якого з цих обов’язків (використання агентом коштів принципала у власних інтересах або в інтересах третіх осіб, привласнення коштів або майна, придбаного за них, введення принципала в оману щодо виконання доручення, ухилення від виконання останнього або виконання на шкоду інтересам принципала тощо) можуть зумовлювати необхідність повернення отриманого для виконання доручення незалежно від дійсних намірів агента".
-------------
Не мешало б рассмотреть вариант мошенничества через Кримінальну процедуру.
Постанова: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131457534
Окрема думка: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132746557
Комментариев нет:
Отправить комментарий