Доступность и качество медицины для населения.
Сподіваюся, мої муки нарешті закінчилися.
Два місяці я воювала з ячменем, який, здається, прописався в мене на оці назавжди. То зникне, то знову запалиться. Я мазала, гріла, молилася — без результату.
В Україні все просто: прийшов, лікар подивився, взяв голку, три хвилини — і вільний.
У США — ціла епопея. Тут усе спокійно, ґрунтовно і з кілометром паперів.
Спочатку терапевт дав мазь.
Через тиждень — іншу.
Потім відправив до офтальмолога.
Той сказав: “Спостерігаємо”.
Ще через два тижні я виглядала так, ніби мене хтось ударив словником.
Але система в США така: поки не впевняться, що нічого “не зробили зайвого”, нічого й не роблять.
Вони обожнюють “спостереження”.
І навіть коли ти кажеш “Може, уже пора різати?”, тобі відповідають: “Not yet, let’s wait a little more”.
Минуло майже два місяці. Я вже знала всіх працівників клініки по іменах. І ось, нарешті, лікар урочисто вимовила:
— Пора видаляти.
Вибір був цікавий: або під наркозом, але через тиждень, або сьогодні, але без.
Я вибрала сьогодні. Терпіти вже не могла.
Підписала купу паперів, що якщо буде боляче — сама винна. (У США без підпису не лікують навіть від нежитю.)
Мене поклали на стіл, накрили простирадлом, залишили відкритим тільки око.
Розкрили його металевими фіксаторами — моргнути не можна, рухатись не можна.
І я лежу, думаю: “От тільки б не захотіти в туалет…”
А тепер головна порада — якщо вам у клініці скажуть сходити в туалет перед процедурою, не сперечайтеся!
Це не формальність. Це — ваш шанс залишитися гідною людиною після операції.
Одна медсестра тримала мене за руку, інша гладила по плечу й заспокоювала. І от тоді я зрозуміла, що американські медсестри — це святі.
Операція тривала хвилин двадцять.
Коли все закінчилося, я лежала під пов’язкою і думала:
“Оце так досвід. І все — без наркозу!”
Тепер око болить, але вже не тисне. Ячмінь нарешті вигнано.
Кілька висновків для тих, хто живе або тільки приїхав у США:
1. Медична страховка — це святе. Без неї навіть мазь може коштувати, як авіаквиток до Києва.
2. Навіть із страховкою лікування тут — марафон. Ніхто не поспішає. Вони перевіряють, радяться, фотографують, консультуються, і тільки тоді щось роблять.
3. Тут люблять “природний процес одужання” — тобто чекати, поки організм сам розбереться. Іноді це працює, а іноді ти просто встигаєш звикнути до свого діагнозу.
4. Підписів буде багато. Після третього ти вже не читаєш, просто мрієш про каву.
5. Медсестри — найкращі психологи у світі. Вони реально рятують нервову систему.
Тож лікували мене два місяці не тому, що не знали як, а тому що система така — обережна, застрахована і максимально паперова.
А вирізали тільки тоді, коли ячмінь уже міг претендувати на громадянство.
Головне, що все позаду.
Тепер, якщо мене спитають, як справи, я чесно скажу:
“Жива. Моргнути можу. Американську медицину пройшла — це вам не комедія, це цілий серіал.”
------------
Oksana Dovgan
Уважно прочитала всі коменти наче, а одного способу позбутися ячменю не прочитала))
Не знаю як це працює, але мені в дитинстві, як тільки починав він вилазити, на руці, протилежній оку, де ячмінь хоче вилізти, на двох середніх пальцях, вісімкою мама завʼязувала червону нитку. І все, він передумував вилазити))) дивно, але факт
--------------
варила мама яйце крутенько, завязувала у шерстяну хустину і дуже тепленьке прикладала до ячменю - не ставало його на другий день
Цвет глаз имеет значение?
Карта по распостранённости цвета глаз в мире.
Комментариев нет:
Отправить комментарий